Вплив ЗМІ на дитину

ВПЛИВ ЗМІ НА МОРАЛЬНЕ СТАНОВЛЕННЯ ДИТИНИ

«Виховувати - значить виробляти

 несприйнятливість до телебачення»

Маршалл Маклюен.

Сучасне суспільство визнається  інформаційним саме тому, що роль інформації в ньому беззаперечна. Характерні для нього економічні та політичні зміни надають нового характеру впливу інформації на особистість. Телебачення має найбільший вплив на дітей. 70% вільного часу сучасна людина витрачає на перегляд телевізійної  продукції; цей вид дозвілля у 5-6 разів популярніший, ніж відвідування вистав, концертів, музеїв. Дослідивши телепродукцію сучасного українського телебачення, можна дійти висновку, що воно не враховує культурні особливості народу. Обравши своєю головною функцією участь у ринкових відносинах, телебачення за допомогою масової культури інформує, політизує, криміналізує суспільство, а отже, формуючи суспільну думку, створює нові зразки культурних цінностей. Більшість дітей віддали перевагу героям ЗМІ, чий образ життя їм імпонує. Діти починають «жити» життям своїх героїв й іноді настільки входять у нього, що забувають про своє реальне життя, дзеркально відбивають дії та думки улюбленого героя (у хлопців це Людина-павук, черепашки-ніндзя, Робокоп, у дівчат – Русалка, Попелюшка, Барбі, Глюкоза). ЗМІ ускладнюють процес входження дітей 6-7 років у навчальний процес, нав’язуючи їм свої стереотипи, котрі заважають адаптуватися до шкільного життя.
Хочеться навести цитату дуже доречну на сьогоднішний момент Кота Матроскина:

А я всё чаще замечаю,

Что меня как-будто кто-то заменил.

О морях и не мечтаю, 

Телевизор мне природу заменил...

Аналізуючи вплив телепродукції на соматичне, ментальне, морально-духовне становлення особистості дитини, психологи дійшли певних висновків: психологічна залежність від екрана відчужує дитину від живого спілкування, екранні образи з джерел інформації перетворюються на джерело трансформації картини світу сучасної дитини, знаменуючи переоцінку традиційної системи цінностей і способу життя. Відбуваються такі духовні підміни, як легке ставлення до життя й смерті замість трепету, благоговіння перед їхньою тайною, розмивання меж дозволеного, інокультурні зразки замість національних традицій. Дослідження шкали моральних цінностей через обрані переваги показало, що позиції «честь», «гідність» у характеристиках героїв значно поступаються позиціям «індивідуалізм», «успіх  за будь-яку ціну», «влада». В ієрархії ціннісних орієнтацій знизилось значення поняття «цікава робота». У телевізійних передачах посилено насаджується образ людини-гравця. Деформація культурної свідомості дітей з допомогою образів-мутантів простежується в явному і прихованому вигляді. На питання «Хто такі Мікеланджело, Леонардо, Рафаель?» близько 60% опитаних у різних вікових групах відповіли: «черепашки-ніндзя». Комплекс рис, які традиційно концентрував вітчизняний мультиплікаційний персонаж (особлива пластика рухів, традиційний менталітет, культура костюма) сьогодні програє агентам чужої субкультури. Аналіз етнічної стійкості через вибір образів-матриць дозволив зробити висновок про розмивання поняття національного менталітету. Інформація, яка надходить із медіазасобів, є пріоритетнішою для особистості, бо процес її сприйняття завжди індивідуалізований. Головним вихователем є масмедіа, які формують агресивний, збочений образ дійсності. Нормою діти вважають світ, де життя людини нічого не варте, де немає любові й моральних ідеалів, а є лише фізіологічні інстинкти. Підростає покоління вже з новим, антигуманістичним досвідом, який протягом останніх років масовано ідеалізувався ЗМІ. На одному квадратному метрі екрана за годину накопичується така кількість моральних нечистот, що вони стають звичним способом життя для незміцнілих ще душ. Підвищена увага екрана до проблем фізіології, культ насилля,  безкультур’я,  безперечно, спричинила дефіцит культури. Нам доводиться враховувати те, що в дітей з’явився новий ідеолог, іміджмейкер – ЗМІ. Освітяни мають інформацію, яка надходить із медіазасобів, є пріоритетнішою для особистості, бо процес її сприйняття завжди індивідуалізований. Головним вихователем є масмедіа, які формують агресивний, збочений образ дійсності.

Освітяни мають відповісти на питання:

– чому за своєю суттю масмедійна освіта програє власне масмедіа?

– як використовувати позитивний виховний потенціал медіа  продукції й мінімізувати її негативний вплив?

– якими знанням, вміннями, навичками повинен володіти педагог, щоб у процесі виховання ціннісного ставлення дітей до держави, суспільства, інших людей, себе, природи, мистецтва, праці  тощо використовувати ті приклади, які «поставляють» масмедіа?

Такі характеристики телебачення, як звук, зображення сприймаються дошкільниками одночасно органами відчуття (зором і слухом), безпосередньо пов'язані з емоційною сферою дитини, тому є вирішальними, коли ми говоримо про вплив на психіку особистості, про виховання соціальних почуттів, настроїв, звичок, моральної свідомості. Дослідження показують, що в дошкільному віці діти сприймають зміст програми за сюжетними блоками. Як правило, їх захоплює масштабність, швидка зміна темпу, гучна музика, дитячі голоси, тощо і часто це спрямовує їхню увагу повз повільні сцени, в яких демонструються повчальні діалоги. Через це вони здебільшого не здатні відтворити причинно-наслідковий зв'язок подій, що розгортаються від початку історії до її завершення. Діти відчувають труднощі відтворення послідовності сюжету завдяки віковій тенденції запам'ятовувати вчинки, які зробили герої набагато швидше, ще з більшими труднощами мотиви та цілі, до яких герої прагнуть, та події, що зумовлюють дані цілі. Крім того, діти не розуміють штучність сюжетів телевізійних передач, часто вірять, що герої дотримуються своїх ролей ( та сценарних характерів) і в реальному житті механізми на прикладі перегляду мультфільмів дітьми дошкільного віку. Підкріплення ефектів насилля героїв в мультфільмі та оточуюча реальність можуть сприйматися дитиною по-різному. Так, жорстокий вчинок, підкріплений в контексті мультфільму, швидше за все буде змодельований у поведінці дитини. Цей вчинок, через який він був покараний і не підкріплювався сюжетом, як правило не моделюється. Візьмемо до прикладу епізод із мультфільму „Шрека", коли Трольша, в образі прекрасної дівчини, мелодійним співом вбиває солов'я, а із яєць, які залишилися в гнізді - робить яєчню. Це не просто сцена красивого вбивства, це - девальвація смерті, яка перекреслює всю систему дитячого уявлення про світ. Головна позитивна героїня в казках не може бути підступною, вона не може бути жорстокою, а тим паче не може вбивати. А як поводить себе героїня? На цьому тлі вбивство заради розваги здається невинним.

У сучасних мультфільмах використовуються анти сюжети. Так епізод з надуванням образу жабки та змійки - це, насправді, романтичний атрибут казки навпаки. Казки, де не жаба перетворюється на царівну, а навпаки, царівна перетворюється в зелену нечисть. І ця нечисть є романтичною героїнею антиказки, яку по ходу сюжету супроводжують антиромантичні метафори: вбивство жабки, змійки, пташечки. Тоді як нормальних романтичних героїнь вітчизняних мультфільмів супроводжує спів пташок і цвітіння квітів. Основним недоліком мультиплікаційної казки є представлення негативного вчинку у виконанні головної героїні, яка виступає позитивним героєм і викликає довіру у дитини. В даному випадку ми можемо прогнозувати, що дитина, побачивши такі вчинки головного героя може їх змоделювати у реальному житті і це буде для неї нормально. Диспозиція глядача і його початкова схильність до жорстокості підкріплюються насиллям на телебаченні, хоча воно саме по собі не є причиною жорстоких вчинків дитини, але чим міцніше мультфільми будуть підкріплювати небажані нахили дошкільника, тим імовірніший їх прояв в поведінці останніх. Спостереження за дітьми підтверджують наше припущення про те, що діти інстинктивно правильно сприймають емпатійну інтенцію мультфільму, але без допомоги дорослого вони самостійно усвідомити їх правильність і проаналізувати свої переживання вони не можуть. Більшість дошкільників, за якими я спостерігала досить помітно виявляли почуття милосердя, співчуття, співпереживання. Деякі з них в процесі бесіди і обговорення мультфільму були готові прийти на допомогу герою мультфільму чи іншому ровеснику, який би потрапив в погану ситуацію. Однак при виявленні і усвідомленні емпатійної інтенції мультфільму дітям було важко зрозуміти емоційні стани інших людей. Тому вважаю за необхідне проводити з дітьми бесіди, проводити інсценізацію тої чи іншої ситуації у вигляді гри-драматизації, де діти зможуть відчути стан іншого, саме реальну гру ми вважаємо найбільш дієвим методом впливу на розвиток моральної поведінки дитини дошкільного віку, що певним чином нейтралізує згубний вплив телебачення і вчить більш критично ставитися до побаченого.

Отже, основними психологічними чинниками ефективного впливу телебачення на розвиток моральної поведінки дошкільників є: підготовленість вихователів до моделювання сюжетів телебачення, які найбільше впливають на розвиток моральної поведінки дошкільників; підготовленість вихователів та дітей до творчої діяльності; позитивний психологічний клімат виховного процесу; використання в грі та бесідах з дошкільниками психомистецьких ситуацій із вбудованими відео сюжетами.

Замість телевізора запропонуйте дитині прогулянку на свіжому повітрі…

…а також прийміть участь в іграх з дитиною.