Соціальна компетентність дитини

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

«Хто навчає і не виконує того, чого навчає, схожий на курку,

яка, маючи крила, не літає»

Східна мудрість

У дошкільному віці закладаються основи соціальної компетентності дитини, визначається напрямок її розвитку і успішної адаптації у соціумі.

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначається, що головне завдання дошкільної освіти – допомога дитині в оволодінні наукою життя. Оскільки сучасному суспільству необхідні життєдайні, творчі люди з розвиненим почуттям відповідальності, гідності, то пріоритетним, з перших років життя дитини, є ціннісний, соціально-моральний розвиток її особистості.

Одним із завдань дошкільної освіти, як зазначається у Законі України «Про дошкільну освіту», є формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні визначає обов’язковий мінімальний ступінь компетентності, необхідний для нормального функціонування дитини у навколишньому середовищі. У ньому наголошено, що дошкільний заклад є відповідальним за процес соціального розвитку особистості та передбачено набір елементарних знань, уявлень, практичних умінь і навичок, які гарантують дитині адаптацію до життя, здатність орієнтуватися у ньому, адекватно реагувати на явища, події, людей.

У монографіях відомих дитячих психологів Л. Виготського, О. Запорожця,

В. Котирло визначаються методологічні підходи до розв’язання питання формування соціальної компетентності дошкільників.

Питання формування соціальної компетентності також розглядаються в Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Програма трактує компетентність дитини як інтегральну характеристику розвитку особистості, основними показниками якої є оптимальний для віку ступінь сформованості провідної діяльності, всіх форм активності та базових якостей особистості. У програмі окреслено базовий зміст дошкільної освіти, який передбачає формування здатності дошкільників розв’язувати проблеми у незвичних умовах, здобувати нову інформацію, набувати мобільності; діяти адекватно, ефективно в різних життєвих ситуаціях; виховання вміння приймати свідомі рішення, задовольняти свої соціальні та індивідуальні потреби.

Тому соціальна компетентність дошкільників може мати такі превентивні можливості:

• попереджати антиморальну поведінку та нехтування моральними нормами і правилами;

·         дає можливість уникати байдужості до членів родини та виявляти повагу до них;

·              уникати непокірності, яка проявляється як неслухняність;

•  попереджати замкнутість, байдужість, безініціативність та нерозуміння емоцій інших людей;

·  гальмувати використання антисоціальних способів спілкування з оточуючими;

·            попереджувати неповагу до людей;

·           запобігати неконтрольованості поведінки, нездатності до саморегуляції та усвідомлення своїх помилок, агресію по відношенню до себе та інших.

Тож соціальну компетентність можна розглядати як базову умову попередження відхилень у поведінці.

Роль педагога у формуванні особистості дитини та її соціалізації