Соціально-моральний розвиток

«Соціально-моральний розвиток дітей дошкільного віку»

«Кращий спосіб зробити дітей хорошими –

це зробити їх щасливими»

Оскар Уайльд

У наш час, коли дитину оточує велика кількість інформації (і не завжди позитивної) дуже актуальним стає питання її  соціально-морального розвитку. І наша задача, як батьків, так і вихователів, досягти успіху у цій непростій справі для того, щоб виховати багатогранну особистість. А щоб не проґавити цей момент ми повинні почати, як можна раніше. Тому, я вважаю, дошкільний вік є найголовнішим періодом для морального та соціального розвитку дітей.

Вже з малку дитина засвоює багато предметних дій, вивчає властивості предметів, способи їх використання. Це формує її як носія суспільного способу виконання дій, зразка, в яким потрібно себе ідентифікувати. Дитина пильно приглядається до світу дорослих, починає відокремлювати в ньому взаємини між людьми, засвоює норми поведінки, з якими відбувається їх взаємодія. Бажаючи стати дорослим, дошкільник співвідносить свої дії суспільним нормам і правилам поведінки. Так поступово під впливом зовнішніх факторів та виховання дитина вчиться діяти відповідно до моральних норм, прийнятими в людському суспільстві.

Для всіх моральних норм характерно те, що вони закріплюють соціальний спосіб поведінки, який діти дошкільного віку висловлюють так: «Не можна кривдити маленьких", «Не можна обманювати дорослих» і т.д. Тобто діти розуміють, що можна робити, а що ні. Про сформованості розуміння моральної норми можна говорити тільки тоді, коли дитина пояснює, чому норму необхідно дотримуватися. А яким чином цього досягти я спробую пояснити в своїй роботі далі.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

«Усе моральне виховання дітей зводиться до хорошого прикладу.

Живіть добре або хоч намагайтеся жити добре, і ви мірою

вашого успіху в житті добре виховаєте дітей»

   Лев Толстой

Суспільство є інститутом, який завжди продукує образ особистості, процес розвитку якої спрямований на осягнення соціуму, його відношень, історично вироблених форм і способів існування з природою і норм людських стосунків. Однак дитина самореалізується, коли стає особистістю, носієм соціально-моральної діяльності у результаті її здійснення.

У дошкільному віці формуються психологічні механізми особистості, нові психологічні якості і форми поведінки, Я-концепція, система якостей, які забезпечують психологічну готовність до школи, закладаються основи морального розвитку.

Особистість людини є складним утворенням, процес розвитку, становлення і форм залежить від багатьох чинників: біологічних, природного і соціального середовища, навчання, власної активності дитини.

З народження людина розвивається як істота соціальна. Джерелом і умовою цього розвитку є суспільне середовище. За допомогою людей вона весь час взаємодіє з навколишньою дійсністю. Взаємодія дитини із середовищем, передусім оточенням, засвоєння культури людства відіграють важливу роль у її психічному розвитку, становленні її як особистості.

Особистість – це людина, яка досягла певного рівня психічного розвитку, у якої склалися власні погляди на оточення, певний рівень саморозуміння, набули структури психічні процеси і властивості. Вона виникає у результаті культурного і соціального розвитку.

У дошкільному віці формуються психологічні якості особистості, налагоджуються зв’язки, відносини, які становлять ядро особистості. У цей період розвивається внутрішній світ, форми поведінки, які дають підстави вважати дитину особистістю.

Розвиток особистості дитини проходить через такі етапи:

·                         розуміння дитиною навколишнього світу, усвідомлення свого місця в ньому, що спонукає на нові мотиви поведінки, під впливом яких вона здійснює свої вчинки;

·                         розвиток почуттів волі, що забезпечують дієвість мотивів, стійкість поведінки, її незалежність від зовнішніх обставин.

Отже, необхідною умовою моральної діяльності виступає моральна регуляція поведінки, що включає здатність особистості оцінити власний вчинок,  тобто зіставити його зі зразком та відповідно спрямувати свою поведінку. Становлення моральної поведінки залежить від сформованості моральної свідомості, морального ставлення до оточуючих та перетворення моральних норм у особистісно-значущі. Теоретична сторона моральної свідомості – це моральні уявлення, моральні знання, моральні судження, моральні почуття,  а практична –  вчинкові діяльність в момент морального вибору. Однак володіння знаннями та нормами моралі ще не говорить про моральну поведінку і, навпаки, поведінка у ситуації, де людина не стоїть перед моральним вибором, не може дати повного уявлення про рівень моральності особистості.

 Кожна дитина повинна розуміти своє місце в соціумі